вець, який би (будуючи фабрику) думав, що він закладає нове огнище визиску робітників, а не мав твердої своєї моралі, що він творить нове огнище праці, на якій одиноко спочиває добробут цілої нації, в тім числі і робітників, ніколи-б фабрики не збудував, так як не в стані відбудувати тепер Европу розложена лібералізмом і загубивша свою власну мораль європейська буржуазія. Так само втік би постидно з поля битви здеморалізований лицар, який би не мав твердої віри, що він нищить своєю матеріяльною силою ворогів своєї Батьківщини, а навпаки думав, що він займається неморальним убійством людей. Здеморалізоване антіпатріотичними ідеями російської літератури російське офіцерство, позбавлене власної моралі і тому побите морально сильніщими большовиками, може служити класичним прикладом наслідків такого факту.
Коли у нас єсть віра в правоту свого діла, коли у нас єсть мораль, справи бюджетові вирішаються просто. Кожний з нас віддає для перемоги нашого правого діла все, що він може і кожний з нас старається добути для цього діла так само все що він може. І тільки во імя спільної нам віри і одної спільної моралі, ми маємо право вимагати од кожного з нас напруженя всіх своїх сил, всіх своїх можливостей, ми маємо право вимагати праці, самообмеженя і жертв.
Коли-ж у нас віри і моралі нема, ми перетворюємось знов таки в аморальну сучасну політичну партію, тоб-то в політичне акційне товариство, оперте на надії виграти на одній спільній політичній спекуляції. Кожний з нас тоді вносить в спільне підприємство певну акцію, яка має бути опроцентована на рахунок будучих політичних благ. І тоді, як це діється в сучасних демократичних націях, кожний дістає блага по числу своїх акцій. Видавець газети — стільки то, посол — стільки то, виборча гієна — стільки то, гальорка в парляменті — стільки то і т.д. Але в нашій українській суворій дійсности, в якій валюті ми будемо розцінювати ту кров і те життя, одно слово ті жертви, без яких ми не будем мати України? Чи той з нас, що, рискуючи життям, буде пробиратись в большевію, або той що в тяжкій праці буде скорочувати собі життя, мають доставати на 1.000 якоїсь валюти більше? І чи в такім разі не простіще прийняти иншу мораль — мораль кондотєрську по принципу — чого хочеш і скільки даєш. Бо кондотєри теж мали свою мораль і найславніщі з них кондотєри швейцарські власне були найбільше пошукувані через свою найбільшу мораль: вони продавали своє життя по контракту і дійсно гинули за найнявшого їх в срок, точно контрактом установлений. Можна
