Сторінка:Вячеслав Липинський. Реліґія і церква в історії України (1925).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Але власне приклад большевицький ще один зайвий раз в історії показав, що ніяка матеріялістична віра, в тім числі і комунізм, для орґанізації і удержання держави не придатна. Маси російські комуністичними були доти, доки було що в Росії грабити — так само, як в инших місцях або инших часах вони можуть бути націоналістичними доти, доки на націоналізмі можна щось придбати. З хвилиною перемоги, і тим самим виявлення всієї нікчемности його матеріялістичних здобутків, — з хвилиною усвідомлення повсякчасної в таких випадках непропорціональности награбленого до надій з грабіжом звязаних — комунізм в масах упав (хай про це памятають ці, що „будують Україну” на обітницях землі!). І ми бачимо, що большевики, умудрені досвідом, закидають чим раз більше свою антіреліґійну пропаганду, а починають натомість піддержувати всіма силами так звану „живу православну церкву” з тим розуміється, щоб ця церква була в повній залежности од їхньої влади світської і щоб вона тепер, по банкроцтві комунізму, своєю реліґією авторитет комуністів серед вже не комуністичних мас піддержувала.

Які ж можуть бути наслідки оцієї большевицької політики для тієї церкви православної, що в неволю до большевиків йти не хоче? Наслідки ці залежать од її внутрішньої вартости і степені її відпорности. Здеморалізована й здезорґанізована було своєю повного залежностю од старої всеросійської влади світської, церква православна тепер, позбавлена цієї залежности, морально і орґанізацийно відроджується. Вона, поруч світської влади большевицької, починає орґанізувати своїм впливом громадянство; вона перетворює його з чогось механічно обєднаного колись поліцією, а тепер чрезвичайкою, в щось обєднане орґанічно: духом і вірою. Від того, чи церкві православній удасться цей процес орґанічного, духового обєднання та відродження російського громадянства завершити так, щоб влада світська мусіла з нею рахуватись, авторитет її, як сили духовної, признати й піти перед нею та перед зорґанізованим нею громадянством на уступки — залежить доля російського православія, російської нації і російської держави.

Сучасна консервативна, не бажаюча йти в неволю большевицьку, церква православна опинилась супроти вла-