16
Скоро хлопці! Кріси в руку, Розтягніться в рій, Ворогів ми в мить відопрем, Підем на пробій.
Чуєш, брате мій, товаришу мій, Відлітають сірим шляхом журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру! Заки море перелечу, крилонька зітру! Мерехтить в очах безконечний шлях, Гине; гине в сірій мраці слід по журавлях! Кличуть: кру! кру! кру!…
Як з Київа в Житомір Січовики манджали, То рвалося серденько Із горя і печали. То краялось серденько І билось до загину, Бо в Київі покинув Коханую дівчину. А в серці наших стрільців Була немов отрута, Як їм з очей зникала Ріка Дніпро — Славута. Однак помимо цього, Не тратили надії, Що скоро знов побачуть Золотоверхий Київ.