трощена Европа загрозить їм війною, або коли союзників буде побито, а Німеччина стане на чолі европейських народів і буде загрожувати союзникам, — чи захочуть вони тоді миру? Ні!
В надбанні капіталів закордоном самовладні монархії і демократичні республіки є однакові. В жадобі влади й забазі (пожадливости) зиску всі держави однакові.
Монархії й демократії при імперіялізмі є пеклом, повним однакового загину: розпросторювання по цілому світу й боротьби за панування над світом.
Монархії, князівства й демократичні парляменти, — всі вони слухняні слуги імперіялістичного капіталізму й фінансових інтересів. А ці обидва бажають воєн, а всі установи суть знарядами в їхніх руках. Через своїх представників в правительствах і ґенеральних штабах вони наказують парляментам, що повинно робити. Парляменти й установи посідають власть доти, доки вони послухають капіталістичним силам.
Цю силу можно повалити тільки перемогою народів, а доки самі робітники не доскочили контролю, ніякий світовий мир не буде можливий.
Найкращий приклад правди цього погляду подає нам президент Вілсон, слуга американських трестів і монополій, котрі, щоб забезпечити для себе світове панування, будують армії й флоти, такі могутні, щоб запевнити собі перемогу в усіх майбутніх війнах.
Оце ж і єсть ті головні розвязання й рішення, котрі правительства, соціял-патріоти і ніби-соціялісти подають, щоб визволити капіталізм з імперіялістичної притоки.
Ми показали їхню брехливість, ми виявили, що ні одне з них не видержує ніякого ясного і щильного досліду. Теоретичне дослідження не знаходить для капіталізму ніяких виходів з імперіялізму. Але пролєтаріят не повинний покладатись на самі теорії, а мусить уважати ще й на дійсности.
Вже земля здригається од нових воєн. Німеччина має Польщу, Бельґію*** частину Франції в своїх руках. Вона розбила Росію й захопила Україну, Кавказ і Фінляндію, вона загарбала Лівонію, Естонію й Курляндію й призвела Великоросію до безпорадности. Вона те саме і з рештою Европи зробить. А це все не тільки німецькі монархісти похвалили, але й демократи й соціял-демократи, — принаймні більшістю, — також любесенько ухвалили.
