убогим хуторянам, покаліченим салдатам, морякам, удовам та сиротам і всім тим, хто не має достаточних засобів прожиття.
Четверта точка разом з пятою, — про працю для всіх, — єсть єдиним засобом, котрим соціялістичну громаду можна відновити з руйновища старого суспільства.
Точка шеста, сема, восьма й девята подає засоби для переведення в життя третьої точки й для зміцнення підвалин нового ладу.
Само собою розуміється, що при оподаткуванні капіталів і доходів буде встановлено такий мінімум, низче котрого ніякого податку не можна накладати.
Десята точка про конфіскацію великих підприємств охоплює залізо, сталеліярні, гамарні, вугільні копальні, закордонний торг, залізниці, пароплавство то що.
Це не суперечить четвертій точці, в котрій підкреслюється контроль і реґулювання всієї продукції. Конфіскацію дрібних підприємств не можна виконати одразу, через їхню велику кількість.
Оскільки мова йде про землю, то землю сконфіскується і установиться засади спільного володіння. Але на випадок дрібних чиншевиків цього можна доконати тільки споквільно. Спершу тільки великі сільські господарства повинні перейти до самої громади. Громада ж буде їх обробляти сама, або ж через артільні товариства дрібних фармерів та робітників.
Лінія, що має одділити великі підприємства від дрібних, буде неоднакова в ріжних країнах, краях і підприємствах.
В кождому випадку засоби й методи конфіскації будуть ріжні.
З багатим дідичем і заможним фармером можна упоратись оподаткуванням. Маєтного фармера буде достаточно добре зачеплено конфіскацією земельних банків. Суспільність, а не поміщик, одержуватиме від фармера аренду за землю.
В усіх цих пропозиціях немає нічого, чого не можна здійснити.
З другого боку, коли виконання їх проволікати і не переводити одразу в життя, вони можуть запроторити хліборобський шар у табор контр-революції. Цими ж заходами, та третьою точкою проґрами дрібних фармерів та фармерських робітників можна завоювати для справи революції, а середнє фармерство (селянство) мож-
