чиншовик
| чиншовик |
|
|
Чиншови́к, ка́, м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Чиншовик — той, хто держить (арендує) землю на чиншовому праві; вічний арендатор. Чиншове право — право без строку держати землю та й нащадкам передавати, одбуваючи на користь власника землі́ одбутки, яких не може одначе перемінити ні одна, ні друга сторона.
- Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів / склав В. Доманіцький. Київ: Товариство «Просвіта», 1906