Кров християнську неповинно проливали. |
Невільники уважно слухали співання і сльози котилися їм з очей. І в їх же на руках та на ногах було залізо та сириця, і їм же кайдани пов'їдалися в тіло, пошмугляли його до кісток.
Сліпий співець співав усе тихше й тихше і врешті зовсім замовк. Бандура його скотилася з колін додолу, а сам він затулив обличча руками і заплакав разом із невільниками.
— Дарма, дітки, потерпіть ще, — озвався він нарешті. — Може таки Сагайдачний з козаками і до нас прибуде.
Сагайдачний несамохіть здрігнувся, почувши своє ім'я. Йому навіть здалося, що старець повернув голову до його.