Ця сторінка вичитана
Заспіваю ж і я з тобою, любий мій Ісаїє: — „Дугу мою покладаю у Хмарі“, тобто спокій утверждаю в самім собі.
Сонце пеклується над усією тварею,
Погляд дугою потішає.
Бєзодне, серце — прокинься!
Будь саме собі другом і покохай.
Тоді весь потоп щезне, а вічна райдуга засяє,
Враз обітреш усі свої сльози, знайдеш в середині самого себе усі стежки,
Будь само собі райдугою — і розстанешся з дугою.
Те що сотворене — те тебе не наситить —
Тільки безодня безодню може задоволити.