дям! Що задумав, все йому можна, все йому відрадісно, все втішно. МВ. II. 79.
Відра́дість, дості, ж. Отрада, утешение. АД. I. 91. Ой молодосте, відрадосте! Нп. Шукав одрадості між козаками. К. ЦН. 175. См. Відра́да, відра́дність.
Відра́дність, ності, ж. = Відрадість. Не маю я відрадності від свого нелюба. Чуб. V. 361.
Відра́донька, ки, ж. Ум. от відра́да.
Відра́дощі, щей, ж. мн. = Відрадість. Відрадощі жизні, кому ви судились? К. Дз. 135.
Відра́зу, нар. Сразу, вдруг.
Відра́лити, лю, лиш, гл. Пройти ралом межу.
Відра́литися, люся, лишся, гл. Окончить ра́лити.
Відрахува́ти, у́ю, єш, гл. Отсчитать. Пан нехай відрахують тільки за кождих п'ятнадцять огірків, що там тому. Чуб.
Відра́ювати, ра́юю, єш, сов. в. відра́яти, ра́ю, єш, гл. Отсоветовать, не советовать, не посоветовать. Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179.
Відректи, ся. См. Відрікати, ся.
Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного гудзя. Мет. 403.
Відрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відірва́тися, рву́ся, вешся, гл. Отрываться, оторваться. Випив він та зараз давай відриватись від стіни. Рудч. Ск. II. 69. Одірвись, коню, од берестонька. Мет. 19.
Відрига́ти, га́ю, єш, сов. в. відригну́ти, ну́, не́ш, гл. Отрыгивать, отрыгнуть.
Відрига́тися, га́юся, єшся, сов. в. відригну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отрыгиваться, отрыгнуться. Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся. Ном. № 369.
Відрі́з, зу, м. Мера земли: участок в три десятины. Миргор. у. Вас. 197.
Відрі́зати, ся. См. Відрізувати, ся.
Відрізни́ти, ся. См. Відрізняти, ся.
Відрізня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відрізни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Отделять, отделить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить… усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. III. 22). 2) Отличать, отличить. Мова… відрізняє людей від інших звірів. Дещо.
Відрізня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відрізни́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Отделяться, отделиться, отстраняться, отстраниться. Цвіла, цвіла калинонька, на воду схилилась, дівчинонька журилася, що від роду відрізнилась. Мет. А всі зірочки до купочки, місяць одрізнивсь. Грин. III. 165. 2) Выделяться, выделиться. Звідтіль одрізнявся голосний крик корови або півня. Левиц. I. 126. 3) Отличаться, выделяться, выделиться. Зорі відрізняються від планет. Ком. I. 32.
Відрі́зувати, зую, єш, сов. в. відрі́зати, жу, жеш, гл. 1) Отрезывать, отрезать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. Як одрі́зано. Нет как нет. То було щодня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Резко ответить, резко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. НП. 367.
Відрі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. відрі́затися, жуся, жешся, гл. Отрезывать, отрезать себя от чего. Взяла ключ і ніж, відрізалася. Чуб. Нерівно відрізалося.
Відріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відректи́, речу́, че́ш, гл. Отвечать, ответить. Так це їй… каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712.
Відріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відректи́ся, речу́ся, че́шся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. III. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. I. 120.
Відро́, ра́, с. Ведро. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. Чи три відрі, чи чотири відрі про празники горілки взято? Екатериносл. у. Ум. Віде́рце, віде́рочко, віде́рко.
Відроби́ти, ся. См. Відробляти, ся.
Відробі́ток, тку, м. = Відробок. Позичте… карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у когонебудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.
Відро́блювати, люю, єш, гл. = Відробляти.
Відробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відро-
