Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/375

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гуко́ну́ти, ну, неш, гл. То же, что и гукну́ти, но с силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. I. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.

Гукоті́я, ті́ї, гукотня́, ні́, ж. = Гуканина. Желех.

Гу́ку! меж. = I. Гук. Ном. № 12514.

Гу́лавий, а, е. Сумасшедший. Желех.

Гу́лати, лаю, єш, гл. Быть в силах, в состоянии. Пирят. у.

I. Гу́лий, а, е. Безрогий (о волах, коровах). Запрігши гулих він, — ну переліг орати. Г. Арт. (О. 1861. III. 94). Гулий віл. Мнж. 182.

II. Гу́лий, лого, м. Птица: красношейка. Вх. Пч. II. 12.

Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обещаниями, дурачить обещаниями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояри дружечок гулили: подавали їм почесну, а самі ковтали, або з рук їх якунебудь страву виривали. Мкр. Н. 35.

Гу́лиця, ці, ж. = Вулиця. Грин. III. 128, 72, 341. К. Дзв. 173. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Грин. III. 99. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. Чуб. V. 651. За дудочку да й на гулочку. Грин. III. 99.

I. Гу́лі, меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192.

II. Гу́лі. Употребляется как глагол: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці все гулі та гулі. Грин. III. 72. Употребляется как существительное: гулянье, бездействие. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559.

Гу́лонька, гу́лочка, ки, ж. Ум. от гулиця.

Гулю́кати, каю, єш, гл. — на ко́го. Кричать на кого, бранить кого. Желех.

Гулюма́ха, хи, ж. Большая шишка. Лохв. у.

Гу́ля, лі, ж. 1) Детск. Голубь. О. 1861. VIII. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть… ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) Нарост, шишка. Набігла гуля за вухом. Закр. Ум. Гулька. Харьк.

Гуля-гуч! меж. Крик, которым гонят гусей. Вх. Лем. 406.

Гуля́й-городи́на, ни, ж. Подвижная деревянная башня (для военных надобностей).

Гуля́ка, ки, м. и ж. 1) Кутила, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) Ж. Правая чепіга. Прил. у.

Гуля́кати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Уг. 234.

Гуля́льня, ні, ж. = Гульбище. Він був на гуляльні з нами; там було багато парубків і дівчат. Екатериносл. у.

Гу́ля́нка, ки, ж. 1) Гуляние, развлечение, забава. Пусти дочку на гулянки. Чуб. V. 170. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. Мир. ХРВ. 87. 2) Свободное от занятий время. Употребляется в выражениях: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) В заборе из вертикально стоящих досок: промежуток, оставляемый между досками. Лубен. у. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт. Мил. 135.

Гуля́ння, ня, с. Гулянье, веселье, развлечение. А без мого миленького гуляння немає. Мет. 5. Моя дочка на гулянню, іди подивися. Чуб. Ум. Гуля́ннячко. Грин. III. 256. Ой жаль мені коханнячка, дівоцького гуляннячка. Мет. 76.

Гуля́ночка, ки, ж. Ум. от гулянка.

Гуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ездить где-либо. От котик і довідався, що цар з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Рудч. Ск. I. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть праздным. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! Рудч. Ск. I. 178. Шлях не гу-