ляє, т. е. много на нем народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчив Настусю заповідь. Шевч. 4) Быть в гостях, развлекаться в гостях. Рудч. Ск. I. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка.) Ном. № 11876. 5) Играть (в различные игры). Вони… гуляють у карти. Рудч. Ск. I. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. I. 199. 6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82. 7) О животных: быть в периоде случки, бегаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт.
Гуля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Играть чем. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. от гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275. 3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. I. 151.
Гуля́тоньки и гуля́точки, неспрягаемый ум. глагол от гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі. Гол. I. 325.
Гуля́щий, а, е. 1) Праздный, свободный, нерабочий, гулевой, незанятый. Гуляща скотина. Чоловік гулящий. Чуб. V. 672. Прокидається такий час, що вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід. Драг. 172. Все теє гуляще, дак таке випещене. (О. 1862. III. 40). Гуля́щий час. Свободное время. Приходь до мене гулящого часу. Левч. 35. А я осе гулящим часом до вас. Левиц. I. 324. 2) Лишний, ненужный, свободный. Оце сокира гуляща — візьми її. Гулящий кінець мотузка, т. е. ни к чему не привязанный. Чуб. III. 99.
Гу́ль! меж. = I. Гулі.
Гу́льба́, би́, ж. Кутеж, пир, пирушка, собрание гостей. Об різдві їх заручили. Гостей-гостей наїхало!.. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49).
Гу́льбини, бин, ж. мн. Гулянье, собрание для забав, веселого препровождения времени. Там гульбини тоді були: зібрались родичі і чужі добрі люди і веселились собі. Новомоск. у.
Гу́льбище, ща, с. Место гуляний, увеселительных собраний, гульбище. Було гульбище на високій могилі… Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.
Гу́льбощі, щів, ж. мн. Гулянье, веселье, кутеж. Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі, як тихеє літо. МВ. II. 83.
Гульві́са, си, м. Гуляка, повеса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
Гульк, меж. Глядь, вдруг, внезапно, шасть. Грин. II. 226. Гульк назад — аж стоїть поруч чортяка. Рудч. Ск. I. 63. Аж гульк! зима впала. Шевч. 81. Аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. I. 15.
Гу́лька, ки, ж. 1) Развлечение, гуляние, безделие. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Гол. I. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. III. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки. Грин. III. 144. 2) Ум. от гуля.
Гу́лькнути, кну, неш, гл. 1) Юркнуть, нырнуть, внезапно появиться. Так і гулькнув у воду. Пора, бач, гулькнула не та. О. 1861. II. 176. 2) Кинуться, броситься, хлынуть. Угор. 3) Крикнуть, хрюкнуть. Угор.
Гу́льма́, нар., употребляемое тавтологически для усиления значения гуляти. Отак цілісінький день гульма гуляє. Лубен. у.
Гульну́ти, ну́, не́ш, одн. в. от гл. гуляти. Хотілось таки на святий празник гульнуть. Стор. МПр. 153.
Гульня́, ні, ж. 1) Гуляние, развлечение, забава. Ні гульня, ні робота. Ном. № 10911. Без його і гульня не гульня. Шевч. 303. 2) Кутеж. К. ЧР. 88.
Гульта́й, гульта́йський и пр. = Гультяй, гультяйський и пр.
Гультіпа́ка, ки, м. 1) Голь, бедняк, оборвыш (вследствие разгульной жизни). Ви не якінебудь бурлаки, гультіпаки, а січовики. Стор. II. 277. 2) Повеса, кутила, гуляка.
Гультяї́ще, ща, м. Ув. от гультяй.
