Гультя́й, тяя́, м. Гуляка, кутила, лентяй, повеса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до корчми пити. Чуб. III. 127. Ув. Гультяї́ще. Великий гультяїще. Лукаш. 127.
Гультя́йка, ки, ж. Женщина гуляка, лентяйка. Ум. Гультя́йночка. Моя дочка гультяйночка, дома не ночує. Нп.
Гультя́йство, ва, с. 1) Праздность, лентяйничанье, повесничество. І який буде лад з твого гультяйства? 2) Соб. Лентяи, кутилы, повесы. Он зібралось усе наше гультяйство.
Гультя́йський, а, е. Принадлежащий, свойственный лентяю, повесе, кутиле. З гультяя гультяйська й робота.
Гультяюва́ти, тяю́ю, єш, гл. Кутить, повесничать, бездельничать, бродяжничать. Грунт продам, а сам піду гультяювати. НВолын. у.
Гу́мен, на, м. Игумен. Гумен у них був чоловік дуже побожний. Рудч. Ск. II. 201.
Гуме́нія, нії, ж. Игуменья. Змиев. у.
Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикажчик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.
Гуме́нник, ка, м. = Гуменний. Борз. у.
Гуме́нце, ця, с. 1) Ум. от гумно. Чуб. III. 251. 2) Тонзура у католического духовенства. 3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. I. 138.
Гумни́ще, ща, с. Место, на котором прежде было гумно, гумнище.
Гумно́, на́, с. Гумно. Гн. II. 60. Грин. III. 19. Густо пшениці на новині, да високі стоги на гумні. Мет. 165. Ум. Гуме́нце.
Гумо́ннява, ви, ж. Говор, шум. Отам десь гумоннява, аж сюди чуть. Лебед. у.
Гу́мор, ру, м. Юмор. Левиц. (Пр. 1868. 474).
Гумористи́чний, а, е. Юмористический. Швидко почулася і українська мова, навіть між поляками, в гумористичних оповіданнях. Левиц. I. 463.
Гуна́, ни́, ж. = Луна 2. Харьк.
Гуна́дза, дзи, ж. 1) Большая шишка. Мнж. 182. 2) Шарообразный сверток. Мнж. 182.
Гуна́ти, на́ю, єш, гл. = Лунати. Харьк.
Гуно́дза, зи, ж. Шишка. Черном.
Гу́нственний, а, е. Бранное: шельмовский, собачий. Гунственна душа. Рк. Марковича.
Гу́нство, ва, с. Бранное: шельмовство, собачество. Рк. Марковича.
Гуну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дунуть, загудеть, зашуметь, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Змиев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гуне́м огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72.
Гунцво́л, ла, м. Бранное: собачий сын, шельма. (См. Гунство.) Кажу вам: сідайте гунцволи! Рудч. Ск. II. 204.
Гунцво́т, та, м. 1) = Гунцвол. Утік гунцвот. Ном. № 1173. 2) Мн. = Муцик 2. Вх. Лем. 436.
Гу́ня, ні, ж. Верхняя суконная одежда, сермяга. Гол. Од. 44, 45, 75.
Гуня́вий, а, е = Гугнявий.
Гуня́ти, ня́ю, єш, гл. = Гугнявіти.
Гуньба́, би́, ж. Раст. Melilotus coerulea Lam. ЗЮЗО. I. 128. См. Буркун.
Гу́нька, ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая в нос женщина. Черк. у.
Гуп! меж. для выражения глухого звука от падения и удара, глухого топота. Як стане молотити, то все ціпом гуп, гуп! Рудч. Ск. I. 56. Гуп його кулаком у спину!
Гу́палка, ки, ж. Игрушка: род дудки из бузины с вынутою сердцевиною для стрельбы (то же, что и пукалка). Васильк. у.
Гу́пало, ла, м. 1) = Гукало. Вх. Пч. II 8. I. 16. 2) — мале́. Пт. Ardea minuta. Вх. Пч. II. 8.
Гу́пати, паю, єш, гл. 1) Топать. 2) Ударять, производя глухой звук.
Гу́пнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить с глухим звуком. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.
Гупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. То же, что и гупати, но о действии учащенном. Чи до нас хлопці гупотять? Драг. 34.
Гупо́тнява, ва, с. 1) Топот. Чую: гупотнява по дорозі, — думав, що коні біжать. Новомоск. 2) Стукотня (глухими ударами).
