Словник української мови (1937)/гугнявіти

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ гугнявий Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гугнявіти 		гугняво ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить в нос. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/гугнявіти&oldid=617729