Словник української мови (1937)/гугнявіти
| ◀ гугнявий | Словник української мови Г гугнявіти |
гугняво ▶ |
|
Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить в нос. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.
| ◀ гугнявий | Словник української мови Борис Грінченко Г гугнявіти |
гугняво ▶ |
|
Словник української мови — Г
гугнявіти
Борис Грінченко
1937
Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить в нос. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.