Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/408

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Дзві́нний, а, е. Колокольный.

Дзві́нник, ка, м. Колокольный мастер. НВолын. у.

Дзвіно́к, нка́, м. 1) Колокольчик, звонок. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. I. 14. 2) Мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Название рослого, красивого, веселого вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.

Дзвіно́чок, чка, м. 1) Ум. от дзвінок. О. 1861. XI. 10. 2) Мн. Дзвіно́чки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. I. 126.

Дзвона́р, ря́, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвона́рчик.

Дзвонари́ха, хи, ж. Жена звонаря.

Дзвонарі́в, ре́ва, ве. Звонарев.

Дзвонарі́вна, ни, ж. Дочь звонаря.

Дзвона́рський, а, е. Относящийся к звонарю.

Дзвоне́ць, нця́, м. 1) = Дзвінок 1. 2) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10.

Дзво́ник, ка, м. 1) = Дзвінок в 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) Мн. Дзво́ники. Раст. колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзво́ничок. Ком. II. 81.

Дзвони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенеть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключі мої, срібні, злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі́. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчиноньці дзвони дзвонили. Мет. 96.

Дзвони́ця, ці, ж. и пр. См. Дзвіниця и пр. К. ЧР. 84. Чуб. III. 22.

Дзво́ничок, чка, м. Ум. от дзвоник.

Дзвя́га, ги, ж. = Звяга.

I. Дзвяк, ку, м. Металлический звук.

II. Дзвяк! меж. для выражения металлического звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. I. 44.

Дзвя́кало, ла, с. Чавкающий человек.

Дзвя́кати, каю, каєш, одн. в. дзвя́кнути, ну, неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвінок. МВ. I. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже та не дзвякай. 3) Произносить звук дз.

Дзвя́кнутися, нуся, нешся, гл. Упасть на землю, шлепнуться, брякнуться.

Дзвякоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Дзвякати. МВ. (О. 1862. III. 41).

Дзелене́ць, нця́, м. Зеленый (о венке). Віншуємо ті (дівчину) вінцем-дзеленцем. Kolb. I. 106.

Дзеле́ний, а, е = Зелений. Под. г.

Дзеле́нка, ки, ж. Насек. = Зеленяк. Вх. Пч. I. 5.

Дзеле́нь! меж. для выражения звона. Коли трохи згодом дзвінок дзелень, дзелень! Рудч. Ск. I. 76.

Дзеле́нькати, каю, єш, гл. Звенеть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Каменец. у.

Дзеленькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Звенеть.

Дзеленьча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзеленькати. Змиев. у. Новомоск. у.

Дзе́нгель, лю, м. Раст. Archangelica officinalis Hoffm. ЗЮЗО. I. 112.

Дзендзелик, ка, м. В загадке: пламя фитиля. Червоний дзендзелик, чорна ниточка (каганець). Чуб. I. 309.

Дзендзелі́я, лі́ї, ж. Раст. золототысячник. Erythraea Centaurium. ЗЮЗО. I. 122.

Дзе́ня, ні, ж. Все, что звенит, преимущественно деньги (детск. слово). О. 1862. XII. 119.

Дзень! меж. для выраж. звона. О. 1861. VIII. 8. Туп, туп ніженьками! Дзень, дзень підківками! Нп. Червінці дзелень-дзелень… так і посипались. Грин. II. 184.

Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. Звонить, звенеть, преимущественно прерывисто, звякать. Отож, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.

Дзер, ру, м. Сыворотка (молочная). Шух. I. 213.

Дзе́ра, ри, ж. = Дзер. Вх. Зн. 24.

Дзеренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Мир. ХРВ. 68.

Дзері́вний, а, е. Относящийся к молочной сыворотке. Шух. I. 213.

Дзе́ркало, ла, с. Зеркало. Кв. Ном. № 5227. Ум. Дзе́ркальце. Ком. II. 41. МВ. I. 25.