Словник української мови (1937)/дзвіниця

by Борис Грінченко

◀ дзвінець

Словник української мови Борис Грінченко Д дзвіниця

дзвіничний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзвіни́ця, ці, ж. 1) Колокольня. Як в Києві на дзвіниці черці в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. I. Объясн. к рис. 21. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.