Словник української мови (1937)/вежа

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вежа
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́жа, жі, ж. 1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. Гол. I. 141. 2) Тюрьма, заключение. Вежу одсиджує. 3) Святочная, на праздник пасхи, игра: пять или шесть мужчин становятся вместе, берясь друг за друга руками, у них на плечах еще два или три, у тех еще один, и так ходят. См. Дзвіниця, Оборіг. Гол. I. Объясн. к изобр. 21.