Жировитий чоловік. НВолын. у. Корній жировитий — сам цілий хліб з'їсть. НВолын. у.
Жирови́ця, ці, ж. Муха, надеваемая на удочку для приманки. Жировицу намкнеся на удку і ловит пструги. Вх. Зн. 17.
Жировли́на, ни, ж. = Журавлина. Поїхав мій милий по журавлини, погубив коники, боже мій милий! Чуб. V. 257.
Жирої́д, да, м. Кровопийца, живодер. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу. Стор. I. 154.
Жирува́ння, ня, с. 1) Кормежка (диких животных). 2) Шалости, заигрыванье парней с девушками и наоборот. 3) В форме: жиро́ванє. Инкрустация, инкрустирование металлом. Шух. I. 273, 280.
Жирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Добывать пищу (о диких животных). Зайці на зорі жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують. 2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. О парнях с девушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. I. 69. Забравсь до дівчат під п'яну руку та й жирує з ними. Харьк. 3) = Розкошувати. Жирували та панували пани. Змиев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.
Жирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Роскошествовать. Жирується, як нірка в салі. Ном. № 1722.
Жиру́н, на́, м. Шалун.
Жиру́ха, хи, ж. Шалунья.
Жируха́, хи́, ж. = Жерелуха.
Жиру́шка, ки, ж. = Жорнівка 2.
Житво́, ва́, с. Место жительства, жилье. Мир. ХРВ. 143.
Жи́тельний, а, е = Житяний. Да зробила пужку жительну. Грин. III. 49.
Жите́ць, тця́, м. 1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть… чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. I. 127. 2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу кінець. Ном. № 10138.
Жи́течко, ка, с. Ум. от жито.
Жите́чний, а, е. Житейский. Ведуть розмову про хазяйство, про свої втрати та користі, — завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Жи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193. 2) — з чо́го. Жить чем, иметь средства к существованию. Піп живе з олтара, а писар з каламара. Ном. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тільки видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. Мет. 7. 4) — з ким. Жить с кем. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Мет. 67. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. Мет. 93. Жи́ти як ри́ба з водо́ю. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою. Ном. № 9526.
Жити́на, ни, ж. 1) Ржаной стебель. Мнж. 145. Бач, житина як добра очеретина. 2) Ржаное зерно. В'язь на огірках завбільшки з житину. Черк. у. Запорошив око житиною. Г. Барв. 315.
Жи́тися, живе́ться, гл. безл. Житься. Як йому живеться? Рудч. Ск. I. 192. Усім людям хороше живеться. Чуб. V. 525.
Жи́тка, ки, ж. Образ жизни. Хіба ти на його житку завидуєш. Радом. у.
Житло́, ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на границю. Черк. у. Ідуть люди на житло в степ. Киев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка, порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла ані садиби не знайти. МВ. III. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40.
Жи́тник, ка, м. 1) Жук, появляющийся, когда наливается рожь в колосе. 2) Человек, крестьянин (в загадке): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люди, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.
Жи́тнисько, ка, с. = Житнище. Вх. Зн. 17.
Жи́тниця, ці, ж. Ржаная солома. НВолын. у.
