Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/525

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

на журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. II. 121.

Жу́рно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. II. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.

Журове́ць, вця́, м. = Журавель 2.

Жученя́, ня́ти, с. Маленький жук.

Жучи́на, ни, ж. Ход, проточенный в дереве жуком? Самка жука? Желех. A hraj zuczy po zuczèni, a zuczyna po doléni. Kolb. I. 156. Ходить жучок по жучині, а жучина по деревині. Чуб. III. 80.

Жучи́ха, хи, ж. Жук-самка. Як поїхав жук по сіно, а жучиху щось насіло. Чуб. III. 164.

Жучи́ще, ща, м. Ув. от жук.

Жучо́к, чка́, м. Ум. от жук.