настиря, яка оказалась богатою на характерні деталі виразно романського стилю. Уже давно біля цієї церкви було знайдено знамениту романську капітель півколони, тепер було точними вимірами установлено, що це одна з шости капителів тих шости півколон, що проходять но південній і північній стінах церкви, по три на кожній, з надвірного боку. В середині церкви викрито цілий ряд таких романських деталів, як віконце в стіні до баптистерія, — типово романське віконце з двома колонками посередині; на зовнішній стороні абсиди баптистерія характерні романські деталі, як аркатура і зубчатий пасок і т. д. Характерні романські деталі цієї церкви настільки вражають, що дослідник, проф. І. Моргилевський, закінчуючи свою доповідь про розсліди Успенської церкви, вважає за доцільне «відзначити, що за новою класифікацією памяток архитектури княжої доби, встановленою за такими ознаками, як будівельні матеріяли, планування, перекриття, конструктивні деталі, методи будування і архитектурні форми, цілком ясно вирисовується група памяток типу Єлецької церкви, як памяток — введення цього терміну цілком вчасне і науково обгрунтоване — романо-византійських конструкцій…».
Це потвердження, фактами відкритими при розслідах, стилістичного опреділення памяток цього ціклу, як романо-византійських має для історії українського мистецтва, може, із всього відкритого, найважніше значиння. Діло в тім, що ми ще до початку цього десятиліття не мали Історії Українського Мистецтва, як у русских і досі немає історії русского мистецтва, бо опити в цьому змислі в ліпшому разі представляють збірник статей не викінчених по плану і не обєднаних науковою системою. Причиною такого явища є те, що система історії мистецтва в Європі не прикладається до русского мистецтва, а нової системи створити не удалось. Обєднуючи в дослідах памятники мистества русского і українського, дослідники не мали так само системи і для українського мистецства поки українським мистецтвом не зайнялися сили, що фахово спеціялізувалися на мистецтві західно Европейському. Тільки при цій підоснові пощастило систему історії західно Европейського мистецтва приложити до виявлення процесу історії мистецтва українського. Оскільки це було ясне і оправдане для пізнійших часів, починаючи з доби ренесанса, остільки логічно потягнене в глиб віків, воно досі не так яскраво скріплялося фактами, і, до певного степеня, базувалося на інтуїції. Противники західно-европейської системи мали тенденцію негувати памятки готицького і особливе романського мистецтва на Україні, а хотіли бачити в добі перед ренесансом виключно византійські впливи. Романізацію византій-
7
