і заложила в Московщині соціялістичну радянську республіку з диктатурою пролєтаріяту. Тоді Білоруси на своїйому національному з'їзді в Мінську проголосили незалежну Білоруську Народню Республіку. Але большевики розігнали з'їзд і почали заводити свої порядки. Та вже незабаром Німці заняли Мінськ і Могилев, одперши большевиків за Дніпро. Вони не допустили до урядування білоруський уряд, вибраний на з'їзді і не дали Білорусам змоги зорґанізувати свою власну оружну силу, що пізніше, коли Німці покидали край, віддало Білорущину знову на поталу московським большевикам. Під цією новою німецькою окупацією в марті 1918. р. відбулося в Мінську засідання Білоруської Національної Ради, на котрій уперве зійшлись представники усіх частин білоруської землі, в том числі із Віленщини та Гродненщини. На зборах цієї Ради було вироблено текст „Уставної Грамоти“, котра проголошувала вільну її незалежну Білоруську Національну Республіку. Цей акт, що, як признають самі Білоруси, явився найбільш яскравим і повним висловом білоруської політичної думки, мав тільки ідеальне значіння: по уступленню Німців явились зараз же московські большевики; вони проголосили 1 січня 1919. р. „Білоруську Совєтську Республіку“ в федерації з совєтською республікою московською, але в дійсности це була чиста фікція. Вона проістнувала (формально) кілька місяців, доки весною 1919. р. Поляки не повели свій наступ на Білорусь і не заняли більшу її частину з Вільною, Гродном й Мінськом. Поляки розпочали страшний терор проти білоруських національних орґанізацій і взагалі проти білоруського руху. Соті й тисячі людей арештовувано й інтерновано
