Російська статистика 1897. р., нарахувавши загальне число Болгар на 179.659, установлює такий поділ їх по окремих територіях:
|
Питання про славянське населення в Македонії та про приналежність його до Болгар, або до Сербів, являється одним з найбільш спірних в славянській етноґрафії. Між обома сторонами йде непримирима суперечка, котра переходить в страшну ворожнечу. В науці славянознавства істнує що до македонського питання спеціяльна і дуже велика література. | Висловлювано навіть погляди на істнування окремої „македонської“ народности славянської (серед деяких російських та сербських учених). Але переважна більшість славянських учених схиляється до погляду, що славяне Македонії, своєю історією, умовою, церковними та ин. звичаями належать до болгарського племени, а не до сербського.
Болгари з погляду діялєктичиих одмін мови, поділяються на три головні ґрупи: на 1. ґрупу західного діялєкту, східна границя котрого йде по лінії Нікополь, Плєвна, Ловеч, Тетевен, Пірдоп, Новосело, Панагюріште, Іхтіман, Чепіно, Розлог, Неврокоп, Мельніч, Шер, Солунь, та на 2. ґрупу східного діялєкту, котра своєю чергою ділиться на дві области: а) північно-східну, де народ називає себе „Загорці" або „Хрцої", абож „Полянці“ та б) південно-східну, Родопську, де народ називає себе „Рушці“, „Рупаланці“. Границя між обома останніми областями проходить
