стіни розступилися і святі станули перед нею та сповістили, що Преосвящений зове її перед себе. Лиш одно її дивувало, що то чудо іде якось так поволи. Так минали дні, так минали і ночі, а чуда як не було так і не було.
Коли минула вже друга неділя, дивувало Ангелику то найбільше, що вона не могла Фелисіяна доглянути. Правда, що вона сама про себе обіцяла з ним ніколи не сходитись, але по нім прецінь могла сподіватися, що він на всякий случай буде старатися, щоби з нею зійтися. А то він і не показувався на Маріїнськім полі, ані разу не перейшовся туди по буйній траві. Від чотирнайцять днів не виділа вона ночею ані навіть його тіни. Але і та обставина, хоч так впадаюча в очи, не захитала в ній віри: коли він не приходить, то лиш длятого, що ділає в інтересі її щастя. Поволи однак починала вона вже чогось побоюватися і ставала нетерпелива.
Раз по однім чогось дуже невеселім обіді удав Губерт під вечір, що має якусь орудку в місті і вийшов, а Губертина осталась з Ангеликою сама в кухні. Довго споглядала вона на донечку сльозавим оком і аж жаль її стало дівчини, що в ній ще тільки береться сили, та надармо. Від двох неділь не згадала вона ані словом про те, що носила в своїм серці, Губертина була дуже помякла, бо не сподівалася, що Ангелика так вірно і чесно додержить даного слова. Чувство ніжности обгорнуло нараз їх обі і вони обняли одна другу; дівча припало до груди матері і так стояли вони хвилинку в обняттях, не в силі промовити і слова.
— Бідна моя дитинко! — відозвалася відтак Губертина, — я вже давно хотіла так сам на сам з тобою поговорити… Треба, щоби ти все знала, щоби раз всему був кінець і то добрий кінець.
— Фелисіян помер! — крикнула Ангелика як без памяти і стала на рівні ноги.
— Ні, не помер.
— Коли-ж не приходить, то хіба помер.
Губертина мусіла її отже розповісти, що вона десь по процесії говорила з Фелисіяном і вимогла на нім також слово, що він не буде до них заходити, поки аж Преосвящений на то не пристане. Инакше сказавши, він мав вже з ними попращатися, бо Губертина знала дуже добре, що з того нічо не буде, щоби вони колись пібралися. Вона представи-
