вав чим раз сильнійший і звенів мов голос якого ангела. Капелюх зсунувся її на плечі а ясне волосся окружало її личко мов проміння сонця. Вона видалась йому в своїй рішучости, в своїй природности і в тій могучости своєї пристрасти, як яка дівиця, про котрих розказують давні книги церковні.
— Майте-ж серце отче владико!… В ваших руках наша доля, не робіть нас нещасливими!
Так благала вона і знов похилила головку, коли побачила, що він стоїть студений як лід і не рушиться та не відізветься до неї. Ой то дитя, що так коло його ніг аж з розуму сходить, ой та молодість, що так аж дише від неї! І знов побачив він перед собою біляві кучері тої, котру колись так шалено цілував, знов побачив перед собою ту, що ще по двайцяти роках покути ставала йому перед очима, котрої пишна шия так була гарна, як цвіт лелії. То таки вона сама живцем стояла перед ним і з сльозами в очах благала його, щоб він мав серце на ту пристрасть.
Ангелиці станули сльози в очах, а все таки не перестала вона дальше говорити, бо хотіла все а все розказати.
— Та не лиш його я люблю, отче владико, я люблю його шляхотський рід, люблю його за те, що він богатий, як який король… Я знаю, що для того, що я бідна, то так виглядає, як коли-б мені захотілося його грошей; та воно таки і так, я голублю його задля його грошей… Я вам то щиро кажу, щоб ви мене добре знали. Ах, я рада-б через него розбогатіти, жити з ним в розкошах і добробуті, бути йому вдячною за всі радости сего світа, жити з ним свобідно в любові і довкола нас обтирати сльози, розганяти всяку нужду і смуток! Відколи ми любимось, то мені здається, що я вся в паволочі, вся в дорогім камінню і перлах, що у мене на руках золоті перстені і обручки, що я маю коні і повози, що маю ліси, по котрих я походжаю, а довкола мене повно служби… Я і не можу подумати про те, щоб ті мрії не насувались мені на гадку. Кажу вам, що вже не може бути инакше, бо він сповнив то, чого я бажала, що я буду королевою. Хіба-ж, отче владико, не годиться любити когось ще тим більше, що він сповняє всі мої дитинячі бажання і що готов мене, як в казці, обсипати золотом?
Він побачив, як вона піднялася гордо а її чаруюче личко виглядало як у якої царівни, хоч вона так простенько була
