відтак почала в нїй знову кров грати; її цвитуче здоровля, її молодість повна охоти до життя поривали її цілою силою з собою і вона знов робилася та сама, давна; в ній відзивалася давна гордість і давна пристрасть, її перла знов та сила незвісного її походження. Хіба-ж вона таки конче мусить бути слухняною? Та-ж її до того нічо не обовязує, вона має прецінь вільну волю. Вже думала, як би то утечи і обчислила собі точно пору, в котрій могла би найдогіднійще дістатися через фіртку в огорожі до єпископського города. Але і зараз брав її страх, відзивалось в ній якесь глухе почуття нещастя і брали муки сумніву. Так минали їй в тій непевности найприкрійші хвилі. Безустанно відзивалася в ній то ціла сила любови, то знову страх, щоби не поступити на злу дорогу, а кілько разів серце її побідило, тілько разів ставала вона і слабосильнійшою.
Одного вечера хотіла вона вже вийти з хати, щоби зійтися з Фелисіяном і призадумалась над тим, як то в ній серед тої розпуки мало сили, щоби всему ставити опір. Тоді то прийшла їй на гадку її книжка з дому убогих. Вона виймила її зі скрині і стала в ній перевертати листки. При кождій стороні листка ставало їй перед очима її низьке походження, нічого майже вже більше не бажала, як лиш зносити все з покорою. Не знала своїх родичів, її назвиско не було записане в книзі, лиш дата і число і більше нічого; так зросла вона і була сама на світі як та билинка в полі! А згадки насувались її на голову одна по другій: бачила знов перед собою Неверські зелені толоки і ті звірята, що вона їх там пасла; той рівний гостинець, що йшов з Сулянжи а по котрім вона ходила босими ногами; виділа перед собою маму Ніні, що її била по лиці, коли вона накрала яблок. А вже найбільше згадок викликували в ній ті сторони листків, на котрих були записані що три місяці візити надзирателя і лікаря. Тут були иноді замітки і пояснення побіч підписів: на одній стороні стояло написано, що вона раз мало не померла на якусь недугу; по другій знов домагалася ЇЇ кормителька заплати за якісь попалені черевики, а дальше якісь погані замітки про її ледащий характер. Ціла книжка була лиш одним записом недолі.
Але одна річ аж до сліз її довела, то було розпорядження, після котрого знято її з шиї той нашийник, котрий вона аж до шестого року мусіла на собі носити. Вона ще
