так лячно тепер від вас, коли я вас люблю, що-ж не пускає мене з сеї кімнати і чого мені здається, як би мене держали якісь невидимі руки і тягнули за кождий волосок на голові?
Вона пристанула коло постелі, поступилася відтак до шафи а опісля пішла від одної обстанови до другої. В самім ділі якісь таємничі нитки вязали її з сими предметами. Білі стіни і білість мансардової стелі покривали її мов би ризою непорочности, з котрою вона хіба лиш з плачем була би розлучилася. Все то вже було від давна частиною з неї, то все вязалося тісно з її особою. То почула вона ще більше, коли станула коло кросен, що стояли в світлі лямпи недалеко стола. Серце її розпливалося, коли споглянула на рожу; коли-б вона звідси утікла, як та яка злочинниця, то і рожа осталась би нескінчена. Прийшли її на гадку літа, через котрі вона стільки наробилася, ті розумні, щасливі літа, той довгий, звичайний спокій і та чесність, на згадку котрої її аж гидко ставало, що вона допустилася би до того, щоби з милим звідси втікати. Та холодна хатина вишивачів, то чинне і чесне життя, яке в ній велося з далека від цілого світа, таки очистили кров в її жилах.
Він зміркував, що ті предмети в кімнаті придержували її і длятого напирав, щоби вона ішла з ним.
— Ходіть же, години минають, а то незадовго годі вже буде вийти тихцем звідси.
Але тепер стало її все ясно.
— Вже за пізно… Та-ж видите, що мені ніяк іти з вами. Колись було з мене пристрастне горде сотворіння, що обіруч обнимало вас за шию і просилося, щоби ви його брали з собою; але тепер я вже не та, я вже сама себе не пізнаю. Хіба-ж не чуєте, як все тут до мене кличе: Не йди! А то ані трошки мене не гніває, моя ціла радість бути послушною.
Він вже не договорювався ані не перечився а просто хотів вхопити її як ту уперту дитину і забрати з собою, але Ангелика вихопилася чим скорше від него і сховалася під вікно.
— Не гнівайтесь на мене, оставте мене! Ще перед хвилею була би я пішла з вами, але то послідний раз спротивилась я волі Божій. Поволи, так що і я сама не знала, росла в глибині моєї душі покора і самовідречення. Тому то потрясення було за кождий раз, коли я знов впадала в перво-
