7
МРІЯ
то хто розвісив на них футро з горностаїв; навіть приземок почорнілої фасади виглядав так гладкий та рівний, як колиб вже не було на нім місця ні на один пласточок снігу. Всі виднійші святі здовж каблука покрилися снігом від гори до долу; білі їх голови і ноги світились краскою непорочної чистоти. Висше понад ними відбивалися ще видатнійше сцени на причілку і маленькі святі під склепінням; вони світилися як ясні точки на темнім тлі і так ішло чим раз висше і висше аж до місця, де св. Агнія ставалася учасницею небесної роскоші; тут таки здавалося, що ангели довкола неї обсипують її білими рожами. На стовпі піднималася простісенько в гору статуя дитини-дівиці з білою віткою і білим ягнятком; непорочне тіло покрив сніг і серед лютої студени зробив з него якесь містичне знамя побідоносного воскресіння непорочного дівства. А при ногах святої стояло нужденне, снігом присипане дитя, так скостеніле і поблідле, мов би вже каменем стало. Таки вже зовсім подобало на ту святу, що понад нею.
В однім домі, на правім боці вулиці, отворилася на першім поверсі з лоскотом віконниця а дівча під церквою відкрило очи. Дім той припирав до самої церкви. З вікна виглянула прекрасна, чорноволоса женщина, з білим і ясним як мармор лицем; їй могло бути яких сорок літ. Хоч і яка була студінь на дворі, то вона все таки держала голу руку добру хвилю на дворі, бо доглянула, що під церквою рушилась дитина. Її спокійне лице посумніло від жалю та дива; аж мороз пішов їй по тілі і вона чим скорше зачинила вікно. Перед її очима станула, як би яке явище, білява головка дитинки з синіми мов фіялки очками, споглядаючими з під подертої на голові хустини; помарніле личко, вистаюча довга шийка на запавших плечах, нагадувала красу лелії. Посинілі від студени рученята і дрібні ніжки вже таки зовсім були заклякли; ще лиш трохи пари з губи давало слабий слід життя в ній.
Дитина споглянула в гору зовсім механічно; вона вліпила свої оченята в той дім, будинок вузький, одноповерхий, по котрім було видно, що дуже старий. Його виставили десь при кінці пятнайцятого століття. Всунений з боку між два противуположні стовпи церкви, виглядав він як та бородавка між двома пальцями великана. Тим способом удержався він ще зовсім добре; його камінне підмуровання,
