рішив він взяти на свою цїсарську особу посередництво в тій справі. Для сеї цїли посилає свого довіреного посла, угорського канцлєра, котрому Хмельницький і козаки можуть вповнї довірити ся і тайно та щиро розповісти, в чім властиве дїло і яким чином, по їхнїй думцї, можна би справу залагодити. І коли їм може хочеть ся мати певну запоруку додержаня трактатів, то посол має наказ їх запевнити, що все, що небуть польський король і корона обіцяли, буде справдї вірно і чесно додержано і виконане; за се ручить цїсар і бере козаків в опіку в разї непередвиджених випадків, хоча польський король і република завіряють, що будуть поступати з козаками чесно і отверто. Також запевнює цїсар гетьманови і козакам цїлковиту тайну їх переговорів зі своїм послом, щоби їх прихилити до тим більшої щирости і отвертости.
Посольство Селєпченїя мало вести ся в тїснім порозуміню з польським двором і тому мав посол по змозї приноровити ся також до тих поручень, які йому подасть король і польська корона, особливо що до самих умов трактатів та що до способу трактована. Також мав він, коли сього треба буде, давати справозданя польському королеви тайним, шифрованим письмом.
Вкінци рішили мінїстри наказати Лїзолї, щоби старав ся приєднати для сеї справи Радзєйовского. Для сього мав би Лїзоля подати Радзєйовскому до відома, що цїсар старає ся погодити його з польським королем і короною, регабілїтувати його, та що ся справа вже на корисній дорозї. Одначе нехай же він зі свого боку не ставить нїяких перешкод і зробить яку прислугу Польщі. Під теперішню пору було б найбільшою прислугою для його вітчини, коли би удало ся козаків і Хмельницького, у яких він має велике довірє, відтягнути від Шведів та намовити до згоди з королем і польською державою. В сїм дїлї буде йому помагати цїсар[1].
Однак що раз грізнїйші вісти про союз Ракоція зі Шведами спонукали цїсарський двір зайняти ся перше висилкою посла до семигородського князя, щоби не допустити до сеї небезпечної злуки. 17-го падолиста вислано туда секретаря угорської камери, Дєрдя Горвата[2]. Справа посольства до Хмельницького пішла знова у проволоку мимо сього, що в польсько-австрийськім договорі, заключенім 1 грудня 1656 р. зобовязав ся
- ↑ Relation, was mit dem hung. Kanzler gehandelt. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
- ↑ Cf. Erdélyi országgyűlési emlékek, том XI, 242–4.
