Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

в нїм spiritus movens козацьких носпокоїв. Король міг тому легко відбити удар, вказуючи, що українські рухи старші його панованя[1]. Все таки при тім непорозуміню межи королем і шляхотською опозицією на основі козацької справи маємо один з останнїх прикладів цїкавої рівнобіжности межи полїтичними змаганями польських королїв та соціяльно-полїтичними стремлїнями козацьких рухів. Сеї рівнобіжности не використав нїхто з польських королїв перед Августом, анї йому не судило ся се використати; сьому стояли тепер на перепонї з одного боку незвичайно трудне становище полїтичне тогочасної Польщі, в другого слабість самого козацтва.

На инших суспільних чинниках, крім середньої шляхти та козацтва, король не міг і стілько оперти ся, бо нїякий инший не мав навіть стілько полїтичного значіня. Август був горячий меркантилїст і розумів вагу заможного міщанства, але його годї було створити через ніч і часи майже зовсїм не надавали ся до того. Тодїшнє міщанство, а ще менше селянство, не представляло, одним словом, зовсїм ніякої вартости в актуальній полїтиці. Се тілько побільшало безвихідність полїтичного становища польського короля, як перед Августом так і по нїм.

Загранична полїтика Августа була тїсно звязана з його внутрішньою полїтикою. Очевидно, й тут вихідним пунктом змагань був династичний еґоїзм та імперіялїстична фантазія; все ж таки в практицї обі полїтики мали вести до одної цїли й обопільно себе підпирати. Загалом беручи, загранична полїтика Августа була продовженєм давних шляхів Річипосполитої. Початкове його ваганє між Францією й Австрією, рішенє на австрийський бік, участь у турецькій війнї, становище супротив Швеції, ба навіть Прусії і Росії — усе те мало свою традицію з попереднїх часів, з останнього пятьдесятилїтя. Виходить, що Август нагинав також свої особисті пляни до інтересів польської держави, принайменше так як вони в тім часї загально розуміли ся. Вибравши раз Польщу на поле для своїх особистих і династичних амбіцій старав ся Август бути їй вірним[2] і респектувати її державні інтереси.

А його заходи коло розбору Польщі? Чи вони теж означають льояльність супротив краю? Без ваганя відповідаємо на

  1. Універсал 7 мая 1704 (Załuski IV, 191).
  2. Його пляни на Неаполь та Бельґію припадають на час 1706 — 1709 р., коли він не був польським королем.