треба було „похристити“ єю школяра. „Христив“ же Полїкарп тїєю тройчаткою вельми часто і менше 20 ударів єю не давав. Збере було школярів до свого покою на репетициї, сам сидить на канапі, біля єго тройчатка; аби хто не добре вивчив лєкцию, зараз того тройчаткою. „Інчі школярі учили свої лекциї лежачи на долівцї перед Полїкарпом і зазделегідь пристроївши свою одежу так, що б вона не шкодила тройчатцї хазяйнувати по тїлу“. „Хоч би як школяр добре не вчив ся, хоч би як затвердив лєкцию, він не був певен, що вернеть ся з кляси з цїлою шкурою“. Раз Полїкарп, щоб було більш приводу мордувати школярів, вигадав таку чудасїю. Звелїв наловити мух стілько, скілько в гречеській мові лїтер, тодї подушивши мух, казав у першої одірвати одно крильце і називати її першою лїтерою, у другої двоє крилець, у третої ніжку і т. далї до омеги. Перемішавши усїх мух в одну купу Волосевич кликав одного з школярів і загадував знайти ту, яка припадала під ту, чи інчу лїтеру. Хто не вгадував, помиляв ся, тому зараз по уху ляпаса.
От з яких шкіль виходили дяки, попи і навіть педагоги. Пізнїйше знов, вже через 20 років, і по сьвітських ґімназиях не згірше пановала різґа. Так на пр. відаємо, що року 1858 в житомирській ґімназиї за рік з 600 ґімназистів висїчено різґами трохи що не цїлу половину: — аж 290![1] А вже ж під той час по ґімназиях вчили ся дїти самих панів та урядників! Чого ж було й сподївати ся від сїльської школи за пів віка назад, від школи, де вчили ся дїти мужиків і де вчителювали дяки, а не педаґоґи з унїверситетською осьвітою!
Одначе Шевченкова природа видавалася над масою; прирожденна єму добрість серця і нїжнота душі не вдатні були довго переносити жорстокість Богорського і він „скінчив з дяком так, як взагалї кінчать люде беззащитні, стративши терпіннє“. Раз заставши Богорського пяним без памяти Тарас звязав єго і висїк різґами, скілько стало у хлопця сили і таким чином поквитовав ся з ним за єго жорстокість єго ж таки зброєю.[2] Висїкши свого учителя і забравши у єго якусь книжечку з гравированними малюнками, Тарас у ночі утїк з школи. На сему, скінчила ся уся єго шкільна осьвіта. В школї Богорського він перебув трохи чи не два роки.
