Потім виступають вже коло 1235 р.: коли Данила побито в Київщинї й боярство на якийсь час виперло єго з Галича, от у сей час галицькі бояре „и вси Болоховсции князи съ ними“ напались на волинські волости Данила, повоювали береги р. Хомори (тече у Случ з лївого боку) й пішли до Каменця[1], але потім повернули назад. Данилові бояре, відобравши запомогу, нагнали й забрали їх у полон. Михайло, кн. чернигівський й Ізяслав (роду з князїв, мабуть, смоленських), що сидїв тодї у Київі, вимагали у Данила, що-б він пустив сїх вязнїв, але той на се не згодив ся[2].
Пісьля того лїтопись якийсь час мовчить за Болоховцїв, аж вони з-являють ся знову вже пісьля находу Батия, в 1242–3 роках: тодї Ростислав Михайлович, борючись з Данилом, „собра князѣ болоховьскые и останокъ Галичанъ, приде ко бакотѣ,“ але єго відбито; Ростислав пішов за Днїпро. Тодї Данило напав ся на князїв болоховських: „гради ихъ огневи предастъ и гребля ихъ роскопа… Данилъ же возьма плѣнъ многъ врати ся, и поима грады ихъ: Деревичъ, Губинъ и Кобудь, Городѣцъ, Божскый, Дядьковъ. Приде же Курилъ, печатникъ князя Данила, со треими тысящами пѣщець и трьими сты коньникъ, и въдасть имъ взяти Дядьковъ градъ. Оттуда же плѣнивъ землю болоховьскую и пожегъ, оставили бо ихъ Татарове, да имъ орють пшеницю и проса; Данилъ же на нѣ болшую вражьду держа, яко отъ Татаръ болшую надежду имѣаху“. При сему лїтописець згадує, що Данило був виручив болоховських князїв, коли вони зайшли були в волости Болеслава, князя мазовецького, й той забрав був їх; Болеслав не хотїв попереду їх пустити, кажучи, що вони „суть особнии князи“, а не підданцї Данила, але за подарунки пустив їх; се тепер лїтописець пригадує болоховським князям, яко кару за їх невдячність[3].
В останнїй раз Болоховцї з-являють ся в 50 роках XIII. в.[4] Данило розпочав похід на землї, що безпосередне підлягали Татарам, і тодї „воевахуть людье Данилови же и Василкови Болоховъ“, та мабуть не
- ↑ Се, мабуть, єсть сучасна Каменка на Случі, на північ від р. Хомори, — див. наприклад: Барсова. Географія начальной лѣтописи с. 288–290.
- ↑ Ипат. с. 516; тут оповідаєть ся про се під р. 1235, на сей раз дата правдоподібна, бо се трапилось скоро після київського погрому (Михайла й Ізяслава), а той був 1235 р. — див. лїтопись Новгородську першу — Полное собр. лѣтоп. III. с. 50.
- ↑ Ипат. с. 526–7.
- ↑ Випадок сей трапив ся як видко з Галицько-волиньскої лїтописи, пісьля коронациї Данила (1253 р.) й перед находом Бурундая (1258 р.); в лїтописи стоїть він під 1255 р. Див. за се Дашкевича Княженіе Даніила Галицкаго с. 85 і 99.
