мади, які безпосередне підлягали Татарам, в той час, се-б то в 50-х роках XIII. в. займали територию по середній та горішній Случи, також Тетереву й горішньому Богу. Лїтописець називає тих, що жили коло Богу, „людьми татарськими“, а тих, що мешкали на північ, в районї Случи і Тетерева — „городы, сѣдящия за Татары.“ Проф. Дашкевич уважає се за полїтичні терміни й думає, що була ріжниця в відносинах до Татарів мешканцїв південних і північних[1]; що до термінів, то хто ще єго зна, але зовсїм може бути, що така ріжниця в відносинах була й справдї. Нїгде одначе не бачимо ми анї залог, анї урядників татарських. Підлягали сї громади Татарам, очевидячки, доброю волею: вони зовсїм не хочуть вертатись під руку Данилови. Болоховців кілька раз „примучено“, а вони все таки пручають ся й вибивають ся спід власти Данила. Звягляне під натиском мусїли прийняти до себе тивуна від Шварна, яко ознаку своєї підлеглости, але се була тільки викрутка: вони не дали єму порядкувати, й тільки переважна Данилова сила примусила їх здати ся на єго ласку. Всї громади борють ся з Данилом, знати, кожна на власну руку; вони окремі й самостійні, між ними не видно інчого звязку, окрім солїдарности з причини спільних інтересів. В їх нїде не виступають анї князї, анї яка інча старш, навіть у Звяглї, про котрий оповідаєть ся дрібнїще; се так само як у Болоховцїв, і взагалї можна обяснити тільки таким чином, що не було тут старшини такої, що-б стояла над громадою; чи були князї, чи старшини, чи як би вони не звали ся, але всїм порядкувала громада. Дружини теж не видко. Двоїстість устрою, очевидячки, скасовано. Болоховцї виступають однаково з інчими громадами; нїщо не перешкожає думати, що всї отсї громади взагалї мали один напрямок полїтичний, один, може з деякими варияциями, громадсько-полїтичний устрій.
Ся звістка лїтописи, як сказано вже, дотикаєть ся безпосередне тільки териториї горішнього Богу, середньої й горішньої Случи й Тетерева. Що будо дальше на схід, на північ, лїтопись не каже. Але що рух проти князївсько-дружинної концентрациї не обмежував ся самою тільки сїєю териториєю, на се єсть кілька указок в жерелах.
Оповідаючи про те, як тїкав Данило від Татарви в Угорщину й Польщу, лїтописець каже, що повертаючись з Мазовії, Данило прийшов поперед усего до Дрогичина (тепер містечко на західному Бугу), але єго туди не пустили: „И восхотѣ внити во градъ и вѣстьно бысть ему, ако „не внидеши во градъ“. Оному рекшю: „яко се былъ градъ нашь
- ↑ Болоховская земля с. 103.
