Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XXIX (1899).djvu/117

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пла́вле кача́, пла́вле, са́мо собі́ ра́пче,
Ма́мка ня втопи́ла, тепе́рь за мноў пла́че.
Не плач ма́мко, не плач, бо вже тепе́рь годьі,
Бо єсь ня втопи́ла в каламу́тнӧй водьі, Гр.

*

Цы кӧнь чорногры́вый, цы я несчасливый,
Цы тота́ дьівчи́на с чо́рными очи́ма? Гр.

*

Поби́ли, поби́ли голуба си́вого,
Меньі́ ся так ви́дить, ож мо́го ми́лого.
Ож його́ поби́ла, бо вна його́ ми́ла,
Буде на недьі́лю кошу́лиця бі́ла. Гр.

*

Гайо́м зелене́нькым вода́ тече.
На я́ворі сова́ рі́ща мече.
Там дьівчи́на бі́ла віно́чок ізви́ла
З бервіно́чьку.
Слезкы́ пролива́ла, кой го ви́ла,
Вы́дтий го у Дуна́й упусти́ла.
Плыни́ ты віно́чьку, кра́сный бервіно́чьку
За миле́нькым.
Ей га́ю мӧй те́мный, зелененькый,
Скажи́ меньі́ пра́вду, де миле́нькый?
Цы го десь взя́ли, цы го поруба́ли
У нево́льі? Гр.

*

Пла́чте вӧчка, пла́чте, шу́га не всыха́йте,
Кого́-сьте люби́ли, тепе́рь полиша́йте. Гр.

*

Люби́ла-м тай бу́ду білого баро́на,
Бы-м із ним ходи́ла с Пешту до Буди́на (Будима). Гр.

*

Кому́ ми́ла, кому́ кошули́чьку ши́єш?
Тобі́ ми́лый, тобі́, бо в во́йночьку ідеш.
Не ший єй, не ший тонкы́ми нитка́ми,
Ой не прилива́й єй дрӧбны́ми слезка́ми! Гр.

*

Кіряў ґазда́ ґазди́ню по-за хы́жу за ды́ню:
Ей гой ґа́здо пока́йме ся, ідьі́м домо́ пора́дьме ся,
Што́бы пропити!