Злодій. Надзвичайно симпатичні. Ви маєте такий витончений смак… над міру…
Господарь. Ви мене перехвалюєте…
Злодій. Ані крихти… Я кажу правду… В наш час, час панування нового стилю… смак стрічається так рідко. Я на сих справах дещо розуміюсь…
Господарь. Справді, я бачу, вам подобаються ті ж самі речі, що й мені… Се приємно…
Злодій. Чи не правда?.. Се встановлює між нами духовий звязок, солідарність, насмілюсь так сказати… Але… пробачте… як що ви бажаєте… і я від сього був би в захваті… побалакати разом, як приятелі… Чи не зауважите при тому відповідним накинути на себе щось з одежи: ваше дезабілє вганяє менє в розпуку… Тут холодно… Так легко схопити проклятий ґріп…
Господарь. Ви маєте рацію… І так прошу мене вибачити… (Вдає, що виходить, але зараз вертається). Понад все, мені було б неприємно завинити перед вашою щирістю і чемністю…
Злодій (вклоняючись). Шановний добродію…
Господарь Я мушу упередити поліційного комісара що до вашої присутности в його участку…
Злодій. Будь ласка з тим не вяжіться…
Господарь. За для принціпа, не більш… До ваших послуг. (Виходить).
