іди-но до комори, можи-сь де мала муку в мішку, або в солом'яннику. Повитрасай та нам спечеш пляцок“. А вона каже; „А де там, дідуню, взялося? Хоць коли було, то вже і повивітрова но, вже і не раз просушовала-м тоті посудини!“ А він каже: „Іди-но, іди!“. Вона пішла до комори, відчиняє, але не може. Коли дивится: єст всього в коморі достатком. Взяла вона набрала муки, зварила, подала їм, але вони кажут: „А чому ж ти єго не помастиш?“ — „Коли нема чим!“ — „Іди-но, іди! іно тобі ся не хочи, так як перши!“ Вона пішла, дивится по горшках і по дішках: є масло і сало. Вона взяла набрала сала, помастила їм. Вони повечерали і полягали спати. Але прелітає ангел, запукав в вікно і питаєся: „А ту Господь-Бог?“. А Бог сам обзивався: „Ту! або що?“ — „Бо в такім і в такім-то селі вродився хлопець, та не знати яке б му щастя дати“. А Бог каже: „Від пана Марка відобрати та тій дитині дати. І він ся буди називати пан Олексей. І той хлопец в пана Марка дочку возьме“. І той ангел полетів. А та молодиця тото чула. Встала рано, пішла до пана, каже: „Ой! в мени був, пані, Господь-Бог і святий Павло і Петро!“. А він каже: „То не може бути, щоби вони в теби були! Коли я баль справляв для Господа-Бога, та в мене не був, а в теби би був!“ А вона каже: „То ней ся пан подивлят, які в мени тепер стіжки, і всьо в коморі єст, а перше не було. Ще й ангел прилітав і питався: „чи ту Господь-Бог?“, а Бог ся обзиває: „або що? ту!“ — „Бо то в такім і в такім селі вродився хлопец, — яке б єму щастя дати?“ А Господь каже: „От, відобрати від пана Марка, та єму дати“. Той казав бабу запутати в путо, а сам поїхав до того села і так казав; що „як то тому правда, то ніц єї не буди“, казав, „а як не-правда, то ї голову зітне“. І сам поїхав.
Приїздит до того села, де той хлопец вродився. Питаєся: „Де би ту я перенучовав?“ А єму кажут: „От там на кінци села, в того і в того богача переночуети, ще й христинів вижиєти!“ (али вони єго но так дурили, що він богатий). Приїхав він туди, прийшов до хати, питаєся: „Чи не переночували-би-сти мене?“ А той господар каже: „Я би пана переночував, коли нема де худоби загнати, ні що їсти дати!“ А той пан каже: „Я для козаків і коний де-небудь найму станцію, а сам таки в теби буду ночував!“. Той каже: „То ней пан ночуют! мені хати ніхто не перележав, і пан не перележат“. Перенучовав той пан, але рано каже до того господара: „Чому ти не хрестиш тої дитини?“. А він каже: „Коли не маю за що!“. Той пан вийняв єму 10 рублів і дав. Каже: „На, іди приниси горівки, купи хліба, та роби христини!“. Той накупив всього, і той пан сам був за кума. Охрестили того хлопця. Вже по хрестинах, той пан каже: „Ну тепер, панови-кумови, продайти мені того хрестника, і в мени є така дочка, то я їх обоє звінчаю“. А жінка того чоловіка каже: „А як же я свою дитину продам кому? що ж би я ся за мати називала, щоби я [с]вою дитину продавала? Ви мині давайте і сто рублів,
