вався до другого покою. І той ксьондз приїхав і пізнався з братом. І сіли за стіл і їдят обід. І каже пан ксьондзови за жида, як він єго називав. Той смієтся, али пан кличи жида і каже: „Нащо ти назвав святого Яна пас — посторонком?“ Жид дивится, що они сидят в столі, і справи єму ни буде, — впав на коліна і цюлює пас і каже: „Ні, ні, пані! то пасуньо!“.
В городі Кийові, як то смотрив корпусний дівізію, і зібрана була ціла дивізія. І на самий перед зібралися офіцири, а потому — більші чиновники, і ожидали на того старшого. Али ішов піп коло офіцирів і ни поздравив. І тії кажут: „Який гордий піп! і ни поздравив нас! треба єму яку штуку зробити!“. І один капітан каже, що „в мене є такий москаль, що він єму штуку можи зробити“. І визвав єго з фронту, і каже: „Можищ ти тому попови яку штуку зробити?“ — „Я з него можу взяти шапку, расу і палку“. — „Али ни можна ніякої драки робити, бо ту наши висше начальство!“ „Нє! він мині сам віддаст, іно дайти мині зо 200 рублів, а я вам потому всі гроші віддам“. І капітан каже: „Єму можна дати!“. І офіцири зложилися, і москаль взяв тоті гроші, і пирибіг попа, і плаче, і цьолує попа в руку, і, каже: „Мій батько помер, і мині мама прислала гроші, а мій батько купцем був“ (і показує єму тії гроші): — „Ну, знати, в мене вкрадут — і я здумав вас, батюшка, так прибрати, щоби ви і до смерти памнятали“. Піп каже, що „Бог тебе допоможи!.. [а] як ти думаєш, служивий?“ — „Ми зайдемо в лавки, я вас там пирибиру“. Зайшли до кацапа в лавки, і москаль казав кацапови показати бархатную расу. І кацап подав, і каже, що „єтая раса багато стоїт!“ — „Ну, ни жалуй моїх гроший!“. І каже попови пирибратися, чи добре буди. І піп свою скинув, і дав москальови тримати, а ту натягає на себи. І москаль каже: „Очінь добре! подай ще шапку!“. І той [кацап] подав і каже, що „то й много стоїт, бо то собольовая“. — „Нічого! я хочу так пирибрати священника, щоби мине помнив і до смерти. Возьміт, батюшка, на голову!“. І піп тую взяв, а свою дав тримати москальови, і той москаль каже: „Ну, хорошо! єто для вас, а ще тре що-нибудь для церкви!“. І піп каже: „Що ж ти, любезний, пожертвуєш?“. А москаль каже: „Дай помахальницю серебранную!“. І кацап каже: „То дорогая, а в мене є іно посребранні, дишевші“. А москаль каже: „Я хочу, щоби була ціла серебранная“. І дав попови, і каже: „А ну, батюшка, помахайти ту! ней я побачу, як то буде, як ви в церкві будити махати, — потому що я ни буду у церкві, бо я піду на смотр“. І піп бире хрестится і махає тою помахальницьою, як то він буди пиред образами кадити, а палку віддав москальови потримати. І той москаль каже: „А як славно!
