Ἀλλὰ καὶ ὥς μοι εἰπὲ τεὸν γένος, ὁππόθεν ἐσσί·
Οὐ γὰρ ἀπὸ δρυός ἐσσι παλαιφάτου οὐδ᾽ ἀπὸ πέτρης.
„…Ти от скажи про родину свою, звідкіля ти,
Вже ж не із дуба ти виріс свяченого та й не із скелі“
Одисея, пісня XIX: 160.
Народивсь Андрій Іванович Димінський р. 1829-го на Поділлі, в селі Барщівцях Могилівського повіту.
Батьки його належали до найбезталаннішої, найбільше пригнобленої тоді суспільної верстви — були кріпаки, піддані польських панів, Станіславських-Комарів. Родину Димінських переведено на Поділля з Київщини, з маєтків паньства Станіславських, у другій половині XVIII ст. Як бачиться, вже й тоді родина ця трохи піднімається з-посеред иншої кріпацької маси Станіславських. Дід нашого етнографа Дем'ян Яковлів, ще й власного прізвища не мавши, проходить по ревізьких „сказках“ під назвиськом „Мельник“. Це дає нам змогу встановити його професію: був з нього мірошник, себ-то кріпак кваліфікований трохи вище. А із записів А. І. Димінського ми
- ↑ В основу цього біографічного нарису покладено мою розвідку: „Знадоби до життєпису подільського етнографа А. І. Димінського“ (= „З поля фольклористики й етнографії“, в. 2-ий, К. 1928), збудовану почасти на студіюванні етнографічних записів самого Димінського, почасти на його листуванні з деякими вченими та з „Русским Геогр. Об-вом“ і „Подольським Статистич. Комитетом“, почасти на підставі моїх розшукувань серед знавців старого Поділля. Використовую нагоду, щоб знов подякувати високозаслуженому історикові Поділля Є. Й. Сіцинському за його прихильну допомогу, яку він не раз виявив підчас моєї праці над складанням біографії А. І. Димінського. — До того, що в мене було раніш зібрано, тут додано ще й той рясний матеріял, який для мене призбирав близький родич небіжчика Д-го — Йосип Антонович Бржосньовський (спомини, ділові документи, особисті папери А. І. Д-го, то-що; вважаю за свою любу повинність скласти йому на цьому місці мою найбільшу подяку за ту велику працю, яку він поклав на збирання даних, що допомогли мені освітлити життя нашого етнографа. Важливі й інтересні документи переслав нам і внук покійного етнографа Сергій Антонович Димінський.
