Ця сторінка вичитана
цей бік Збруча і по той його бік: це нерозривно одна-єдина Україна. І весь час, усі три роки, доки я пильно працював над оцією збіркою наших подільських казок, душа моя й дума моя не переставали переноситися на той бік Збруча до відірваного від мене великого шматка нашого єдиного національного тіла, і з грудей нераз виривався болючий клич: „Галич! де твої сини?“. Або сами собою на уста приходили слова тієї пісні, що я її записав в найріднішій моєму серцю Звиногородщині — Шевченковій батьківщині, — і хтілося звідси гукнути на той бік Збруча:
„Я по сім боці, ти по тім боці,
Передайся до мене!
В мене білеє личко, в тебе чорнії брови, —
Ти ж міні до любови!“…
…Так от же, іди ця книга в світ! Vade, liber!
