В с. Гаврилівцях, де перейшли перші молоді роки Димінського, старі люди ще його пам'ятають і про нього оповідають, що А. І. мав дуже гарну вдачу, дуже добре ставився до людей, і селяни дуже його поважали. Раніш, за його служби в Гаврилівцях, сторожів при Сільській Управі не було, а ходили на ніч вартівники, всі селяни по черзі, по два чоловіки. Бувало, як тільки вартівники приходять, то А. І. дає їм по шклянці чаю, або по келішку горілки, і просить їх співати пісні, або щось розказувати. Вони звичайно охоче співали, або розказували, а він все це з їх слів записував.
(Подав Й. А. Бржосньовський).
Унучка А. І. Марія Антонівна Кришньовська розказувала. Андрій Іванович не був суєвірний, і не був релігійний. До церкви не любив ходити. Але його перша дружина Марія Олександрівна була дуже релігійна. Часто вони обоє спорилися про релігію, загробне життя і т. ин. Померла Марія Олександрівна в Суслівцях в 1878 році. Одного разу А. І. сидів вночі в волосній канцелярії і працював. Дуже пізно, сторож позамикав всі двері і ліг спати коло волосної скрині. Коли вночі, дуже пізно, відчинилися двері, і в канцелярію увійшла покійна дружина А. І. Вона підійшла до нього, обійшла кругом столу (бо він сидів за столом), поклала йому руку на плече і сказала: „Загробне життя було, є тепер, і буде вічно!“. Після цього мара повернулася і поволеньки вийшла з канцелярії. Андрій Іванович потім розповідав, що він добре чув, як двері одчинялися при вході та виході. Він зараз збудив сторожа, почав питати, чи не бачив він, хто приходив до канцелярії. Сторож почав присягатися, що не було нікого і він нікого не бачив. Тоді А. І. разом з сторожем обійшли все помешкання і перевірили, чи позасовувані всі двері. Все було замкнене так, як зачинив сторож, і ніякого сліду ніде не знайшли. Після того А. І. частенько задумувався і багато міркував над релігійними питаннями. (Це оповідав мій батько).
(Подав Й. А. Бржосньовськнй).
Во имя отца и сь на и святаго Духа. Аминь.
Тьсяча восемь соть восемдесять третьяго года Августа перваго дня, будучи здравъ на тѣлѣ и вовсемъ опредѣляю на случай моей смерти землю находящуюсь Ушицкаго уѣзда въ селѣ Стругѣ значущуюсь за мной по документамъ, данной Подольской Палаты Уголовнаго и Гражданскаго Суда 1875 года іюля 2 дня и въ водчему листу отъ 9 января 1876 года за № 83, а также предписанію Казенной Палаты отъ 7 іюля 1874 года за № 7327 въ количествѣ шестнадцать десятинъ восемь сотъ шестнадцать саженей и особо одна десятина
