14. Цїлу ніч падав ливний дощ: вранцї, замісць сїрої і курявої Астраханї побачив я її чорною та брудною. Зазброївшись туркменським чапаном, пішов я до Б. чаю пити, потім листа на почту однїс і завернув до читальнї. Мабуть через дощ, та через грязюку читальня була замкнена. Поклонив ся я дверям сего неприступного храму таємничого тай пішов восвояси з миром, „дивя ся бившему“.
І чого менї отой-о Рибушкин отак завяз в зуби. Найцїкавїйше в Астраханї ризницю соборну я й без єго покажчика бачив, а про останнє чи й варто клопотати ся? Не варт!
(З 15. до 21. серпня в Журналї записані самі лишень зустрічи рукою тих людий, що приходили повітати Тараса Григоровича. Не можна сїх заміток не подати отут. Вони нам сьвідчать, що хоча Кобзар України десять років не був в рідному краю, а про те любов до єго не розвітрила ся і зберегла ся між Українцями. Перек.)
(По московськи) 15. серпня на Пречисту в Астраханї зустрів я старого мого професора з унїверситету Київського, найдорожшого та любого поету нашого. В такій далекій чужинї зустрів я єго з превеликою радостю, яко батька, яко брата, яко друга великого і був я таким щасливим, що майже вкупі перебув з ним кільки день. Годованець Київського унїверситету Іван Клопотовський.
16. серпня. Тогож самого дня і менї пощастило зустріти любого і поважаного поету Т. Г. Шевченка. З ним перебуваю отсї днї: про се лишать ся у мене глибокі споминки на віки. Годованець того-ж унїверситету Іван Незабитовський.
Я запишу в своєму журналї, що 16. серпня я був цілий день з поетою України з Шевченком. Євгеній Одинцов.
З возхитом моєї душі зустрів ся я і був кільки годин з моїм батьком милим, старим козаком, з Тарасом Григоровичем Шевченком і вельми дякую Богові, що він сподобив мене бути укупі з ним. Федор Чельцов.
