бути пашпорту. Кудлая не було в господї. По дорозї зайшов до Вильде, де зустрів Татаринова, панночок Шмідгофів і брата їх молодого, вельми талановитого скрипника і актора. Після вечері, господар, прощаючись зі мною, подарував менї на спомин декілько мініятурних медальонів; списки з відомих лїпших творів старих і нових, зроблених ріжними художниками. Милий і розумний подарунок.
7. З півдня до 1 години ночи прощав ся з моїми нижегородськими приятелями. Розставання закінчив у М. О. Дорохової вечерею і тостом за здоровя моєї сьвятої заступницї грапинї Н. І. Толстої.
(8 і 9 березіля не записано).
10. О трейтїй годинї після півдня 8 березіля покинув Нижнїй. Виїхали саньми, а до Владимира приїхали 9-го в ночі на колесах. Се звичайна річ в таку пору. Опріч сего нїчого прикметного не стало ся: хиба от-ще: в лївому оцї невеличке запалення та свербіж на лобі. У Владимирі я взяв води рожевої і гадав, що от на сему медикаментї ароматичному усе й скінчить ся. Отже стало ся не по моїй гадцї.
У Владимирі на почтовій стациї зустрів ся з А. І. Бутаковим, що під єго командою плавав я дві лїтї 1848 і 1849 — по Аральському морю. З того часу ми з ним не бачили ся. Тепер з жінкою він простує до Оренбурґу, а звідтіль на береги Сир-Дар'ї. У мене аж на серцї похололо дві самих лишень споминок про ту пустелю, а він, здаєть ся, готов і на віки там осїсти. Сподобалась Сатана лїпше за ясного сокола!
О годинї 11-ій у вечері приїхав у Москву. Взяв сьвітличку по карбованцю за день в якомусь роскішному готелї і ледві добив ся чаю; бо, бачте, вже пізно було. Ох, Москва! Караван-Сарай! Гучна вивіска: готель! та ще й з швейцаром![1] 11. Ранком о 7-ій годинї лишив я Караван-Сарай з швейцаром і рушив шукати свого друга М.
- ↑ Дверник. Перек.
