Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/235

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

13

каропуза Хитана — де будь в позику… Сьвіжий переказ — а трудно няти йому віри.

В самий розпал качучеманїї відвідав мене Карло Великий. [Він любив провідувати своїх учнїв]. Сївши на кушетцї, він задрімав, а я мовчки любовав з його розумної голови кучерявої. За хвилину, він бистро підвів очи, засьміяв ся і спитав мене:

— Чи знаєте що?

— Нї, не знаю, — відповів я.

— Сьогодня Губер [перекладчик Фавста] обіцяв ся достати менї білєт на Хитану… Ходїм-те!

— Коли так — кажіть вашому Лукиянови піти до Губера, — сказати, щоб достав два білєти.

— А чи не збігав би отсей хлопець? — промовив він, вказуючи на мого protegé.

— Ще й як збігає! Пишіть цидулку.

На шматочку сїрого паперу італїянським олівцем Брюлов написав: „Достань два білєти. К. Брюлов“. Я до сього ляконїчного посланія додав свою адресу і Меркурий мій метнув ся.

— Він у вас за модель, чи за слугу? — спитав ся Брюлов, вказуючи на двері, куди вийшов мій protegé.

— Нї те, нї друге, — відповів я.

— Твар його менї подобаєть ся; не крепацька.

— І геть таки не крепацька, а тимчасом… — я не договорив і зупинив ся.

— А тимчасом він крепак? — договорив Брюлов.

— На лихо вгадали, — крепак.

— Барбаризм! — промовив тихо Брюлов, загадав ся, помовчавши трошки, він кинув на долівку ціґаро, взяв капелюх і пішов, але зараз же вернув ся і промовив:

— Я підожду його; хочу ще раз подивити ся на його твар. — Запаливши ціґаро, він мовив: — А покажіть менї його роботу?

— Хто вам сказав, що я маю його роботу?

— Повинні мати.

Я показав йому маску Ляокоонову, малюнок викінчений і злїпок Мікеля Анджельо, тільки ще визначений. Він довго дивив ся на ті малюнки, властиво тримав їх