зайва дорога, що найменш на місяць віддалить від мене радісну хвилину побачення з вами і з грапинею Настасиєю Івановною, що стала в головах тих, хто попрацював на щастя менї.
Господь Всемогучий і Премилосердий в довголїтному безталанню моєму суворому надїляв мене здоровям і дав менї з самого малку несьвідому любов до прекрасної штуки: тепереньки він посилає до мене любов сьвідому, ясну та міцну як алмаз той. Живописцем-творцем менї не дано бути: про таке щастя було-б нерозумно й гадати; але-ж, коли прибуду до академії, так з запомогою Божою та добрих і осьвічених людий стану ґравировальником l'aqua tinta. Уповаючи на Божу ласку і запомогу, та за вашими порадами і прихильностю, сподїваю ся зробити щонебудь достойне возлюбленої штуки. Через ґравюру простати му славу славетних малярів: розповсюжувати му поміж людий смак і любов до доброго, до прекрасного. Отсе моя молитва чистїйша і вгоднїйша чоловіколюбцеві-Богу, отсе моя спроміжна і безкористна послуга чоловікові. Отсе моє єдине і неперемінне простовання. Сподївати ся чого більшого менї не можна. Я тільки благати му, що в отсїй моїй надїї промінистій ви не лишали мене вашої запомоги осьвіченої.
Цїлую руки моєї сьвятої заступницї грапинї Настасиї Івановни: цїлую вас, родину вашу, цїлую усе, що близьке до вашого доброго серця і до віку буду вдячним. Художник Шевченко“.
Не стало у мене спромоги відмовити собі в радощах, щоб під отсїм листом чорновим підписати: Художник Т. Шевченко і сегоднї вперше підписав отсе радісне для душі звання.
27. Сегоднї за обідом Іраклїй Олександрович переказав менї важну малярську новину. Він вичитав про неї в „Русск. Инв.“ Про мене ся новина цїкава тим, що вона не новина. „Инвалидъ“ оповіщає, що кольосальне чудо малярства, картина Іванова „Іван Христитель“ нарештї скінчена. Картину показувано римській публицї підчас перебування
