пани жили по великих містах, а землю здавали у посесию орендарям-жидам, — то ті за панів правили, забираючи з народу весь заробіток, бо треба-ж було й панови давати, і собі придбати.
А що вже знущали ся з людей і пани, і посесори, то й не сказати: як хто не слухав, того били й усякими карами карали; мав право пан і на смерть скарати свого підданого.
Польскі пани та наші перевертнї упослїджували скрізь і нашу мову, щоб перевернув ся народ на Поляків. А тут ще завела ся спірка за віру: хотїло ся панам, щоб і на Українї скрізь була католицка віра.
Наїхали на Україну католицкі ченцї-єзуїти та й заходили ся привертати наших людей до католицтва.
Наші люде, перенявши християньску віру від Греків, так і держали ся того ладу і звали свою віру грецкою, православною або благочестивою. Поляки-ж були віри католицкої. І католицка віра — християньска, тільки ріжнить ся дечим від православної. У католиків є найстарший архирей, зветь ся папа; він живе в італїйскій землї, в містї Римі і звідти дає порядок усїм католикам. Тепер то він не має такої сили, а в старовину,то його слухали не то попи, а й князї, королї та імператори.
Так ото як намислили єзуїти завести католицку віру на Українї, то вони хитро та мудро се почали: намірились завести
