І стало ся так, що на нашій землї не було вільного народу: увесь народ став паньским кріпаком; не паньскими зостало ся тільки трохи з дрібного козацтва, та й тим була воля така, що недалеко від неволї сидить…
Тяжко боровсь україньский народ за волю та й доборовсь — до неволї…
Отак-о значне, багате козацтво зрадило свій народ. Укупі з ним добувало ся воно волї, а тодї перевернуло ся само на тих панів, проти яких бороло ся, та й стало панувати над своїм народом, називаючи ся вже „дворянством“.
Цї нові пани-дворяне з усеї сили дбали про те, щоб яко мога дужче відрізнити ся від народу, від мужика, щоб нїхто не подумав, що вони з таких саме, як і мужики, а щоб усїм здавало ся, що вони справжнї „дворяне“.
Як була Україна з Польщею, то тодїшні україньскі пани, за для більшої паньскости, перекидали ся на Поляків, силкували ся у всьому бути такими, як польскі пани; а тепер нові пани почали з усеї сили дбати, щоб у всьому бути такими, як московскі пани. Вони покидали ту мову вкраїньску, якою говорить увесь наш народ і досї, та й переймали московску мову — стали говорити й пи-
