з иншими до двора, відшукав дідича і виволік на двір. Тепер і другі кинулися на нього з ціпами та косами. Анна Танецька клякнула перед селянами і просила о помилування дідича. Але в тій хвилі один замахнув косою, а другий ще доправив і вона впала мертва.
Писаренко перетискався тимчасом крізь товпу в тій надії, що вдасться йому захоронити пана перед смертю, — але було вже запізно. Бурлака повалив його вже на землю, придавив колінами і став плювати в лице; тоді несподівано навинулася звідкілясь Анна Кривульська і виколола дідичеви очі. Хтось з товпи махнув два рази ціпом по голові і Казимір Саборський віддав духа.
Теофіль не гаючи часу скочив швидко до двора. З комнати виходила пані Бронислава з дітьми. Вона хотіла впасти селянам до ніг і просити помилування для свого чоловіка. — „Пан вже не жиє“ — сказав живо Теофіль — „ідіть лише за мною, а вратуєте себе і свої діти від нехибної смерти“. — Взяв одну дитину на руку, а другою вів зі собою Брониславу.
Всіх їх витовчемо до ноги, як щурів“ — кричав осатанілий бурлака.
„Вже досить крови потекло“ — відповів Теофіль спокійно — „вже навіть тілько, що не зможеш за ню відповісти перед Богом. Уважай, чоловіче, що нам не ялося бути вбійниками“.
Бурлака опритомнів. Весь був блідий як стіна. Положив свою руку Теофілеви на плече і сказав:
