— 222 —
або найкраще військового писаря Івана Виговського, котрий добре знає усі політичні справи та обставини тогочасні. „Коли хоч трохи знатиму, якої долі вам сподіватись, то спокійніще буде міні лягати в могилу“.
Юрася Хмельниченка обірають наслідником Богдана Хмельницького.— „Ні, ні! — загукала громада. — За твої великі заслуги, за кріваву працю твою, за розум твій, за усе, що зробив-єси за-для України, бажаємо і після твоєї смерті пошанувати рід твій. Ніхто не гетьмануватиме, як не син твій Юрій! Юрія Хмельницького волимо собі Гетьманом!“
Довго змагався старий Гетьман, кажучи, що син його ще молодий, та мусів таки згодитись, і 16-літній син його Юрій Хмельниченко був обраний Гетьманом. Його покрили прапорами і шапками, по стародавньому звичаю, сурмили у сурми, палили з гармат і рушниць. Але доки був живий, гетьманську власть старий Богдан держав в своїх руках.
Ей зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова.
Що при йому ні сотників ні полковників нема.
Тільки пробував при йому Іван Виговський
Писар військовий, козак лейстровий.
Од своїх рук листи писали,
По городах по полкових по сотенних розсилали:
То сотники, полковники як їх прочитали,
Усе покидали, до гетьмана Хмельницького скорійш прибували.
То гетьман добре їх приймає, словами промовляє:
»Панове молодці, добре ви дбайте,
Собі гетьмана наставляйте,
Бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію!
То велю я вам межи собою козака на гетьманство обирати,
Буде межи вами гетьмановати, вам козацькі порядки давати«.
Тоді то козаки зтиха словами промовляли:
Пане гетьмане Хмельницький, батю Зинов наш чигиринський!
Не можемо ми самі межи собою козаками гетьмана обібрати,
А бажаємо од вашої милости послихати.
Оттоді то Хмельницький стиха словами промовляє:
»Єсть у мене Іван Виговський, котрий у мене двадцять літ за джуру пробував,
Всі ті козацькі звичаї познав;
Буде межи вами козаками гетьмановати,
Буде вам козацькі порядки давати«.
Тоді то козаки стиха словами промовляли:
»Пане гетьмане Хмельницький, батю Зинов наш чигиринський!
Не хочемо ми Івана Виговського —
Іван Виговський близько Ляхів мостивих панів живе,
Буде з Ляхами мостивими панами накладати,
Буде нас козаків за невіщо мати«.
Тоді то Хмельницький стиха словами промовляє:
»Ей козаки, діти, друзі!
Коли не хочете Виговського, єсть у мене Павло Тетеренко«.
Не хочемо ми Павла Тетеренка, а хочем ми сина твого Юрася молодого,
Козака лейстрового!«
»Він, панове молодц,і молоднй розум має,
Звичаїв козацьких не знає!«
|
