і такими, якими ми бачимо їх в середині XIV віку, вони без сумніву були не тільки на початку цього століття, а й далеко раніше. Се давній староруський город, що дуже поволі приладжується до новочасних способів війни, гарматної і ручної стрільби і т. п. тим більше, що головний неприятель, з яким приходилося рахуватися — татарська орда звичайно орудувала майже тимиж бойовими засобами, що й кочові напастники староруських часів“[1]. Але Замок на протязі 200 років не залишався цілком непорушеним: він повинен був відновлятися, поперше руйнуючися від стихій: атмосферних вод, вітрів, подруге від пожеж. Деякі дослідувачі визнають за безперечний факт, що Вінницький Замок скоро по заснованні його був спалений 1394 р. Витовтом. Витовт, великий князь Литовський, провадячи свою систему централізації і знищення в ріжних землях стародавнього княжого управління вимагав усунення з Поділля Федора Коріятовича. Зустрівши опір, Витовт пішов війною на Поділля й почав похід від Київщини через все Поділля до Кам'янця. І от кажуть, що по дорозі він нападав на замки й палив їх; в тому числі був і Вінницький Замок[2]. Таке твердження з повним правом можна відкинути. Оповідання про похід Витовта на Поділля в 1394 р. знаходяться в трьох ріжних літописах — Биховця, Даниловича і Стрийковського.
У цих літописах визначаються ріжні міста і замки, які захопив був Витовт: Браславль, Соколець, Скала, Черлений город, Кам'янець, але Вінниця ніде не згадується; правда там говориться: „вси городи позавидал“ (Данилович, Биховець). А Стрийковський каже: „Witold używając zwycięstwa pobrał ty zamkie bodolskie częscią mocą, częscią przez podanie Bracław, Smotrycz, Czerwonygród, Bakoty i Skalę i obległ potem Kamieniec“[3].
Хоч Вінниця в цих литописах і не визначена, але зрозуміло, що й вона була захоплена Витовтом; проте думати, що при цьому Вінницький Замок був спалений нема жадної підстави. З якої речи Витовт почав би своє управління на Поділлі руйнуванням Подільських замків? Адже-ж він добре знав, що Поділля це форпост для Литовської держави, що воно в першу голову підлягає нападам Татар, міць яких Витовт весь час свого князювання намагався зламати. Він же крім раніших замків збудував на Поділлі Лятичів, Хмільник, камінний міст через Бог межи Савранкою і Кодимою, потім Очаків, Хаджибей на березі моря, замок при усті Дністра (Чорний город) проти теперішнього Аккермана[4]. За такої інтенсивної діяльности в справі захисту своєї держави від Татар, Витовт не міг руйнувати замки; і багато замків, у том числі і Вінницький, в похід 1394 р. просто здавалися Витовтові без опору, як каже Стрийковський „przez podanie“.
За часів Витовта Вінницький Замок був спалений, лише не Витовтом, а Татарами. В грамоті Подільського князя Свитригайла від 1431 р. було між иншим зауважено: „штож велықый князь Вытольд послал был Богдана Мыкулинского з войском своим на Татаре, которого за Браславлем Татарове убылы і вторгнувшы у повит Браславский шкоды
