Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Макаренко. Орнаментація української книжки 16-17 століть (1926).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


У виданнях Празьких (Д-ра Франциска Скорини) бачимо заголовні літери трохи мережані, а ілюстрації з дуже сміливими що до техніки ритинами. І те, й друге не нага дує тих творів, що виишли з друкарні Фіоля, ні навпаки, також далекі вони й від видань, скажемо, Київських.

43. Кінцівка з „Тріодіону“ Лаврського друку 1646 року.

В Тюбенгені (Примус Трубер) бачимо дуже гарні та иноді й занадто вже мережані літери, але вони далекі від наших, також як і окраси в цих виданнях зовсім не нагадують тих окрас, що бачимо в наших стародруках.

Амстердамські видання (Тесінг, Копієвич, Броїн) дають чіткі й прості літери: форми цих літер відповідають усім вимогам декоративности й до де-якої міри запозичають у наших, а не наші в тих, а особливо в заголовних літерах.

Милешевські видання (Мардарій, Федір, Даміян, Милан) виступають з великими і чіткими, але мережаними літерами, з невеликою кількістю тих окрас, що нам допомогти можуть. Заставки їхні мають характер рукописних окрас XIV стол., запозичених у Візантії.

Всі перераховані друкарні з їх творами або мало, або зовсім не мають ніяких спільних декоративних елементів ні між собою, ні з окрасами, що бачимо ЇХ у наших ста.

44. Кінцівка з „Апостол^ Лаврського друку 1695 року.

Вражіння залишається таке, ніби наші окраси не мають попередників, а їхня композиція та елементи її винайдені й скомпоновані для тих книг, в яких ми їх знаходимо в

Галичині та Наддніпрянській Україні. До того часу, як

68