стивому розумінні цього слова не тільки не помагають промисловості, але навпаки — живуть її експлоатацією й нищенням… Капітал, що локується в дане підприємство під заставу його живих сил — це мертвий капітал! Коли ж підприємство працює тільки по волі цього мертвого капіталу, то його головною метою стає тільки винагородження власника цього капіталу… Він не тільки не є одною з живих сил діла, але перетворюється в його мертвий тягар… Протягом віків деякі ґрупи людей, наділених надзвичайним чуттям (тут Форд має на увазі чуття спекулятивне), по праву спадщини володіли більшою частиною золота на землі. Не все існуюче золото належить їм, але все ж його в них досить, щоб бути панами положення й по свойому бажанню творити мир і війну… Їх могутність полягає не в золоті, що само по собі не має ніякої ціни, але в умінні кермувати тими уявленнями, яке люди мають про золото: в підпорядкованні людей певній концепції цього поняття… Верховна роля капіталу — річ реальна, і вона переводиться ґрупою фінансистів«…
Згадана праця Форда звернула на себе в свій час увагу цілого світу. Від нього чекали дальшої критики фінансового капіталу. Але раптом Форд замовк, як кажуть, після того, коли з невідомих причин із ним зачали траплятися »невдачі« при поїздках автом, що мало не коштувало його життя… Не всі погляди Форда можна приймати без критичної перевірки, бо в них є дуже багато субєктивного, але в основній своїй частині його характеристика сучасного капіталізму є вбивчою!
