Нашу сучасність позначають політично-економічні потрясення, суспільні антаґонізми, занепад старих форм існування й маразм. Політики й теоретики всіх цивілізованих країн від літ зайняті проблемами так зв. світової кризи. Одні з них бачать у цій кризі насамперед політичні причини, другі — економічні, ще інші — психолоґічні, і т. д. Ми гадаємо, що всі ці погляди небезпідставні, але жадний із них не зясовує й не вичерпує згаданих проблем у цілому. Бо в дійсності, всі хворобливі явища сучасности — це тільки часткові наслідки загальної кризи цілого історичного циклю нашої доби та його світогляду.
Одним із головніших апостолів цього світогляду, що його прийнято називати індивідуалістично-гуманістичним, або лібералістичним — був Ж. Ж. Руссо, а тією силою, що практично видвигнула його на кін життя — стала велика французька революція. Як відомо, підставова концепція лібералістичного світогляду полягала в твердженні Ж. Ж. Русса, що по своїй природі людина є уосібленням добра й досконалости, але її »псують« творені державою суспільні приписи й закони. З цієї концепції створилася теорія невтручання держави в громадські взаємовідносини, що мали самі реґу-
